Година-реквієм «Пам’яті героїв Майдану»

 

20 лютого Україна відзначає День Героїв Небесної Сотні, згадує трагічні події на Майдані, вшановує героїв Революції Гідності, відважних співвітчизників, які поклали своє життя в ім’я кращої долі українського народу. Вони загинули за те, щоб Україна стала  незалежною, успішною європейською державою.

На знак вшанування загиблих патріотів-українців 20 лютого відбулася година-реквієм «Пам’яті героїв Майдану».

Після перегляду відеосюжету «Герої не вмирають» шестикласники гімназії - початкової школи №11, уважно прослухали розповідь  бібліотекарки ЦДБ Тетяни Бєлєнької, яка  в хронологічній послідовності розкрила трагічні події, що відбулися в Києві на Майдані в 2013-2014 роках.

 

Присутні познайомились з книжковою виставкою-ілюстрацією «Майданівські барикади», на якій були представлені книги про ці страшні події та фотографії загиблих українських патріотів.

 

Події тих днів не лишили байдужими і юних читачів. Гімназисти Аліна Мялківська, Златослава Іщенко та Назар Залевський зворушливо читали вірші Тетяни Домашенко «Небесна Сотня воїнів Майдану», Людмили Максимлюк «Їх вже зустріли небеса», Павла Тичини «Я утверждаюсь».

 

Учасники заходу вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.  Наприкінці під пісню-реквієм «Пливе кача» відбулася акція «Зав’яжи Стрічку Пам’яті» на честь Героїв Небесної Сотні, під час якої шестикласники пов’язали синьо-жовті стрічки на книжковій виставці.

 

Вічна пам'ять Небесній Сотні!

Екскурс в історію «Свята спадщина»

 

19 лютого українці відзначають День Державного Герба. Саме цього дня 1992 року Верховна Рада затвердила своєю постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий тризуб на синьому щиті. Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів він використовувався як своєрідний оберіг.

Цій події фахівчині ЦДБ  присвятили екскурс в історію «Свята спадщина», який провели  для читачів, третьокласників гімназії - початкової школи №11.

 

На тлі презентації «Символ свободи» бібліотекарка Лариса Олійник розповіла історію появи Державного Герба України, який  має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба. Учні дізналися імена людей, причетних до його створення, отримали цікаву інформацію  про понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба та інтерпретують його сутність.

 

Під час заходу гімназисти відповіли на запитання вікторини «Так чи ні», взяли активну участь в ерудит-лото «Що ти знаєш про розпізнавальний знак держави?», прослухали вірші Наталки Поклад і Віри Паронової «Наш герб» у виконанні однокласниць, склали з пазлів національний символ, розгадали кросворд «Тризуб», познайомилися з літературою про Державний герб України.

 

Ювіляр лютого Улас Самчук

 

20 лютого - 120 років від дня народження

Уласа Самчука (1905-1987),

прозаїка українського зарубіжжя, журналіста, публіциста

 Один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук  народився 20 лютого 1905 року  у селі Дермань на Рівненщині. Спадщина письменника велика та  різноманітна. Він писав не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію. Його вважають «літописцем українського простору». Самчука свідомо замовчували в радянські часи. Лише в незалежній Україні твори письменника почали видаватися на батьківщині.

Доля письменника, як і доля його творчого спадку була непростою. У своєму рідному краї, який він оспівав у трилогії «Волинь» і який опинився в складі міжвоєнної Польщі, Самчук не міг себе реалізувати як письменник. Він нелегально емігрував із Польщі на Захід. Спочатку опинився в Німеччині, де певний час навчався в університеті Бреслау. Потім доля його закинули в Прагу, де були зосереджені центри української політичної та культурної еміграції. Тут він написав і видав низку творів, які зробили його знаменитим. Передусім це стосується трилогії «Волинь».  У 80-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа не була доведена.

Улас Самчук -  автор шістнадцяти романів, низки повістей, оповідань і статей про долю українського народу минулого сторіччя. Його називали «українським Гомером ХХ століття». Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років.

У романі «Марія» (1934) автор розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства — автор художньо осмислив трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації та підніс образ селянки Марії до символу цілої України.

«Юність Василя Шеремети» — це роман про життя молодого покоління українських інтелектуалів у повоєнний і пореволюційний час. У складних національних і політичних умовах головний герой твору та його товариші — учні Кременецької української гімназії — швидко дорослішають, набувають соціального досвіду і переходять від юнацьких пристрастей та захоплень до усвідомлення відповідальності за свою долю, долю своїх друзів, батьків, своєї землі. Незважаючи на труднощі, які доводиться долати героям роману, книга викликає у читача світле почуття оптимізму.

Історію часом розповідають гори, треба лише почути її. У романі «Гори говорять» є все: жорстокі події Першої світової війни, шалене кохання гуцулки, мадярки, сильні характери мужніх чоловіків. Усі події розгортаються в українських Карпатах. Українці усвідомили себе народом, але змушені брати участь у братовбивчій війні, яку йому нав’язали на його ж землі дві імперії — Росія та Австро­Угорщина.